Білява, наче сніг! Така яскрава та грайлива!
А як торкнешся сивої, поспішно затремтить.
Доріжка місячна – нічна красуня білогрива
Так легко до початку свого світлого біжить!
Хвилюється чарівна тихо та неначе вперше
Водицю покриває ніжно килимом своїм.
А заговориш тут до неї, ніби стане легше…
Здається, ніби і нема навколишніх руїн…
Струнка, сором’язлива досі вміє дивувати!
Сьогодні завітає вгості, завтра вже нема…
І не втомившись цілим світом мандрувати
Та зустрічатись з океанами й морями усіма!
І поруч стежка ця і водночас така далека…
Століттями купається у водах невідомих тих!
Так ніжно хвилю обіймає і тривожить легко.
Така невтомна на просторах не своїх таких.
8 грудня 2020