Білява, наче сніг! Така яскрава та грайлива!
А як торкнешся сивої, поспішно затремтить.
Доріжка місячна – нічна красуня білогрива,
Тихенько знову до початку світлого біжить!

Хвилюється чарівна вкотре та неначе вперше,
Водицю покриває ніжним килимом своїм.
Ще заговориш тут до неї, трохи стане легше...
Здається, ніби не знайти навколишніх руїн.

Струнка, сором’язлива досі вміє дивувати!
Сьогодні завітає вгості - завтра вже нема...
Без відпочинку цілим світом далі мандрувати,
Зустрівшись з океанами й морями усіма!

Стежина поруч ця чудова, водночас далека...
Століттями купається у водах різних тих!
Ласкаво хвилю обіймає і тривожить легко,
Така невтомна на просторах не своїх таких!


8 грудня 2020



Комментарии
* Адрес электронной почты не будет отображаться на сайте.