5. МАТУСІ (2012)

Мамо, менi досі важко... Я страждаю.
Скiльки часу вже не бачилися ми...
Вашi ніжні, теплі руки пам’ятаю!
Хочеться в обiйми, щоб зiгрiли Ви!

Ненько рідна, так судилося напевне...
Але це буває не пiдсилу всiм -
Щастя, що без матері таке мiзерне! 
Ласки доброї так хочеться менi.

Знаю, мамо, Вам також тепер нелегко.
Знаю молитесь за мене нiч i день!
Не хотiлося мені, щоб так далеко…
Та по-iншому розклала доля все.

I тепер ось що отримали ми, мамо?
Я далеко зовсім, вдома - Ви одна...
Так несправедливо! А в душі погано.
Вiдповiдi на «чому так» в нас нема.

Скiльки так іще продовжуватись буде?
Мамо, менi бігти хочеться до Вас!
Погляд той сумний ніколи не забуду,
В день журби, що розлучила доля нас...

Важко, мамо! В серцi моїм довга мука.
Серцю хочеться любовi й теплоти!
Хочеться прильнути в найріднішi руки,
Зазирнути знову в очi чистоти…

I не вистачає часто так поради…
Так потрiбно, щоби поруч були Ви!
Так потрiбно чути теє слово правди -
Материнське слово правди й доброти.

Що ж, матусю, будемо завжди чекати...
Вiрю я, що скоро прийде і наш час,
Коли разом будемо сидіти бiля хати,
Яка довго-довго так чекала нас!

 
10 червня 2012